Міністерство освіти і науки України

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ім. М. В. Остроградського

                                                                               Кафедра філософії освіти

                                                                                       та інформаційних    
технологій

  

Випускна робота на тему:

« Життєві цінності і навчання»

                                                                       Виконала: Федорченко Надія Іванівна,

                                    Гадяцький район

                                                                 Середняківська ЗОШ І-ІІ ступенів

                          І категорія

ПОЛТАВА- 2015

ЗМІСТ

1.     Вступ

2.     Формування моральних цінностей старшокласників

3.     Молодь на ринку освітніх послуг: життєві цінності та стратегії

4.     Освіта та зайнятість молоді: протиріччя взаємодії

5.     Формування гуманістичних цінностей як результат взаємодії педагога та учня

6.     Висновки

ВСТУП

Отримання освіти є, безсумнівно, однією з головних  цінностей молодого покоління. Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Життєві цінності - це соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо. У процесі виховання проблема формування життєвих цінностей у школярів є однією із найактуальніших проблем у педагогічній науці та шкільній практиці.

Відомо, що система цінностей індивіда відображає не тільки ідеологію і культуру суспільства, до якого він належить, а й ті цінності, які складаються в процесі функціонування груп. Останні, виникнувши як результат спільної, значущої діяльності та спілкування, стають важливим регулятором внутрішньогрупових стосунків, а також визначають ставлення учасників групи до різних соціальних об’єктів та явищ . Зараз багато приділяється уваги пошуку нової стратегії формування системи цінностей як у суспільних, державних структурах, так і в родині, але моральні цінності свого значення набувають тоді, коли вони стають надбанням більшості, включаються в практичні відносини людей, проникають у їхню свідомість і почуття, стають частиною їхньої життєдіяльності. Тому формування ціннісних орієнтацій мусить бути невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу. Тема життєвих цінностей  надзвичайно актуальна в сучасному  світі і в Україні зокрема. Кожна людина, згідно своїх переконань і можливостей, має право вибору освіти, професії, країни, де навчатиметься. Здобуття освіти  в сучасному світі – найголовніша цінність молодої людини, яка є міцним фундаментом для подальшої розбудови соціальних цінностей.

Відповідно її відсутність є  однією з головних проблем, особливо для жителів мегаполісів. В останні роки зростає конкурс до вузів. Але цей факт не так легко інтерпретувати. Ми не можемо стверджувати, що молодь потяглася саме до знань. Підвищення кількості абітурієнтів може бути пов'язано, наприклад, з погіршенням рівня освіти, полегшення надходження до ВНЗ або ж, що стосується юнаків, з відстрочкою армії.

Але, на жаль, в Україні  є ще одна проблема. Якщо людина отримує певну професійну освіту, то не завжди це означає, що він отримає гідну роботу на ринку праці. Звідси низька цінність освіти в сфері науки, фабричного виробництва. Все більшу цінність набувають «офісні» спеціальності. 

Якщо раніше молодому поколінню не соромно було одержувати заводські, фабричні професії, і тоді освіта дійсно розглядалася як цінність, то зараз молодь йде здобувати освіту не за своїми уподобаннями, а по престижу будь - яких спеціальностей.

Але з іншого боку з розвитком техніки, науки, інформаційних технологій зростає кількість спеціальностей, відповідно зростає вибір молодого покоління при вступі до вузів.

             

              2. Формування моральних цінностей старшокласників

Поняття „цінність” досить широко використовується у спеціальній літературі й вказує на соціальне і культурне значення певних явищ дійсності. Цінності - це матеріальні речі, ідеї або інститути, у ставленні до яких індивіди чи групи займають позицію оцінки, відводять їм значущу роль у житті, прагнуть заволодіти ними.

Ціннісна сфера особистості формується у кожної людини в цілісному процесі її індивідуального розвитку. Однак сьогодні в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні існує явище девальвації морально-духовних цінностей, дефіциту моральної культури, що потребує створення умов для розвитку загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників в процесі навчання.

Система цінностей дає соціальну орієнтацію особи, формує у загальному вигляді моральні вимоги, стратегію поведінки, своєрідну програму її соціальної активності. Засвоєння цінностей передбачає наявність ставлення до них. Адже поведінка, що відповідає певним моральним вимогам лише на рівні вироблених звичок, ще не є моральною, оскільки не містить ставлення до дії. Моральним можна вважати лише такий учинок, в основі якого лежать знання моральної норми, свідоме ставлення до неї та прийняття рішення згідно з власною відповідальністю [1].

На формування ціннісної сфери особистості впливають цінності значущих для неї осіб (для учнів це батьки, однолітки, друзі, окремі учителі та ін.); а також традиції, звичаї, забобони. Оскільки названі фактори мають не лише позитивну, а й негативну дію, то досить важливого значення набуває власне активне ставлення особистості до існуючих норм спілкування та взаємодії людей.

Для визначення пріоритетних життєвих цінностей учнів було проведено дослідження учнів 11 класу Новочорторийської ЗОШ І-ІІІ ступенів (Житомирська область) за методикою М.Рокича, яка базується на процедурі прямого ранжування списку цінностей. У своїй концепції побудови методики автор орієнтувався на традиційно існуючий поділ системи цінностей: цінності-цілі (термінальні) і цінності-засоби (інструментальні). Під першим він розумів переконання у тому, що кожна з цих цілей має життєво важливий смисл, і тому з ними пов'язані прагнення індивіда. Інструментальні розглядаються ним як переконання в доцільності чи пріоритетності зазначених способів дій або властивостей особистості у будь-якій ситуації [3].

Результати дослідження показують, що найважливішими термінальними цінностями для учнів 11 класу є такі: здоров’я (фізичне і психічне), любов (духовна і фізична близькість із коханою людиною), впевненість у собі (внутрішня гармонія, уникнення довготривалих суперечностей, сумнівів у власних можливостях), щасливе сімейне життя, наявність хороших і вірних друзів, а також матеріальна забезпеченість життя (відсутність матеріальних труднощів). Найменш важливими термінальними цінностями є: творчість, громадське визнання (повага навколишніх, товаришів по роботі, друзів), життєва мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що приходять з досвідом), краса природи та мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві), розвага (відсутність обов’язків, приємне проведення часу).

Найважливішими інструментальними цінностями для учнів 11 класу є такі: вихованість (хороші манери), чесність (правдивість, відвертість), життєрадісність (почуття гумору), відповідальність, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів, терпимість (до поглядів та думок інших, уміння прощати їхні помилки), освіченість (широта знань, висока загальна культура). Найменш важливими інструментальними цінностями є: чуттєвість (сензитивність, турботливість), раціоналізм (вміння глибоко та логічно правильно мислити, приймати продумані раціональні рішення), високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання), ефективність у справах (працелюбність, продуктивність у роботі), непримиренність до недоліків у собі та інших. Це свідчить про те, що в цілому життєві стратегії одинадцятикласників мають позитивний, соціально прийнятний характер, однак, важливо зазначити, що естетичні, раціоналістичні цінності не є смислоутворюючими та життєво важливими.

Формування системи життєвих цінностей учня - довготривала та копітка робота, плануючи та здійснюючи яку, педагог має враховувати такі особливості (за О. Сухомлинською)

• свідомість учня не може одночасно обробити значний обсяг нової інформації, тому нові цінності потрібно подавати послідовно, невеликими порціями;

• у процесі вдосконалення ціннісних орієнтацій особистості необхідно передбачати регулярну переоцінку цінностей, витіснення одних іншими - більш високими;

• важливо забезпечити для кожного учня вироблення власної ієрархії цінностей, що залежить від особистісних якостей, його інтересів і потреб, а також того середовища, що включає сімейні цінності й цінності найближчого оточення;

• засвоєння цінностей, усвідомлення їхньої сутності необхідно забезпечувати одночасно на двох рівнях: інтелектуальному й емоційному;

• ефективне формування системи індивідуальних цінностей відбувається в умовах вибору учнем цінностей з різних альтернатив, бо саме в цьому випадку вибір відбувається в силу власного волевиявлення.

Таким чином, для визначення найбільш оптимального, правильного змісту і шляхів формування моральних цінностей педагогові обов’язково треба знати: рейтинг життєвих цінностей; особливості їхнього формування у дітей даної вікової категорії; ставлення до цих цінностей конкретних учнів, цінності, які склалися в сім’ї старшокласника та його найближчому оточенні, й відповідно, спираючись на вже сформовані позитивні уявлення про ціннісні орієнтації та з огляду на вікові особливості учнів, шукати найбільш ефективні форми морально- культурного виховання, залучаючи до творчої взаємодії і педагогів, й учнів, і батьків.

У процесі розвитку людина дізнається багато про світ, в якому живе. У неї виникають звички, переваги, неприязнь заборони, формуються фактори} які впливають на поведінку, формується система цінностей і позицій. На відміну від звичок, побоювань, переваг і неприязні, які виникають головним чином з їх особистого досвіду, узагальненого підсвідомістю, цінність і позицію беруть від оточення.

Дитина переймає їх спочатку від батьків, потім від учителів, товаришів, нарешті, утверджує їх у процесі роботи і суспільного життя. Є й інші опосередковані джерела. Ми формуємо та змінюємо систему цінностей і свою позицію під впливом засобів масової інформації. Великий тиск, особливо на дітей, здійснює телебачення. Наші цінності і позиції формуються під впливом цих систем і позицій інших людей.

Ми, звичайно, приймаємо найрізноманітніші цінності і позиції, часто суперечливі. На жаль, дуже мало відомо про механізми їх формування, результати впливу яких передбачити неможливо. Можна лише вивести кілька найзагальніших принципів і стверджувати, що ймовірність визнати ту чи іншу цінність і виробити ту чи іншу позицію залежить від:

·         віку людини;

·         належності тій же цінності або позиції оточуючих його людей;

·         довіри до носіїв даної цінності та позиції;

·         відповідності даної цінності іншим цінностям цієї людини;

·         подібності позицій всіх, з ким вона спілкується;

·         впевненості в собі;

·         твердості переконань;

·         послідовності, в якій приймаються цінності і виробляються позиції.

Молодь легше формує і змінює позиції, оскільки в систему її цінностей легше ввести нове, ніж в систему зрілої людини.

Зрозуміло, що ми переймаємо цінності тих, з ким ближче спілкуємось. Важливою є впевненість людини в собі. Чим вона менша, тим більше вона залежить від інших і змінює свою позицію, узгоджуючи її з уявленням інших.

Поведінка людей - надзвичайно складний феномен. Саме тому для більш повного розуміння в процесі діяльності важливо врахувати всі його особливості. Головну роль в роботі з молоддю відіграє особистісно-зорієнтований підхід. Головна особливість юнацького віку - це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності, несхожості на інших. У цей період формується індивідуальний характер. З унікальним характером, формування якого завершується в основному в юнацтві, людині доведеться прожити все життя. Це означає, що багато в чому в цей період людина започатковує свою долю, свій життєвий шлях. Бо майбутні події життя, психічне здоров’я - визначається її характером.

У цей період порушується рівновага внутрішнього світу молодої людини через необхідність самовизначення. Якщо підлітки, створюючи життєві плани, мало думають про реальність їх здійснення, то юність все вирішує, як, якими шляхами можливо досягнути бажаного, які для цього є об’єктивні можливості.

Юність завжди зорієнтована на майбутнє. Переоцінка цінностей, розчарування в друзях та батьках, поява нових ідеалів - все це сприймається як створення себе завтрашнього, як конструювання власного життєвого шляху. Прийняття рішення про вибір професії по суті означає відмову від інших видів діяльності, від інших можливостей, тобто пов’язане з самообмеженням, що породжує внутрішню напругу, яка посилюється особистісними суперечностями, властивими юнацькому віку. Все це призводить до появи конфліктів, які є типовими для цього віку.

За змістом головними конфліктами цього періоду є ціннісні конфлікти - незалежно від того, усвідомлюються вони чи ні. Не існує людини, яка б не переживала розриву між соціальними цінностями, що відображені в нормах моралі і пропонуються їй навколишнім середовищем, цінностями та нормами малого оточення однолітків і субкультури, з одного боку, і базальними (основними) цінностями - орієнтаціями, які закладені сімейною, родовою та індивідуальною історією становлення особистості - з іншого.

Це означає, що саме ціннісні конфлікти матимуть визначальне значення в житті людини.

Після проведення тестування у групах І і II курсу та опрацювання отриманих даних, було виявлено деякі особливості ціннісних орієнтацій студентів: у системі розташування ідеальних цінностей домінують такі поняття як здоров’я, кохання, друзі та свобода; за ступенем доступності очолюють такі поняття, як друзі, активність життя, впевненість у собі та пізнання. Відомо, яке величезне значення для досягнення внутрішнього комфорту і стану душевного спокою має відсутність розбіжностей у системі цінностей людини. Але, на жаль, такі розбіжності існують, особливо, коли цінність більша за доступність, оскільки ця невідповідність може спричинити відсутність відчуття внутрішнього благополуччя, душевного спокою та психічні розлади (наприклад депресію).

Як свідчить дослідження студентів головною цінністю для осіб віком від 16 до 18 років є цінність "кохання" та "здоров’я". Найнижчі позиції займають цінності "творчість", "пізнання" та "активність". В ієрархії доступності домінує цінність "друзі". Найменш доступними є такі цінності, як "матеріально-забезпечене життя" та "щасливе сімейне життя".

Цікавим виявилося те, що в системі цінностей існує досить вагома розбіжність. Зокрема, найбільш "конфліктною" цінністю, яка визначається у сферах цінності та доступності, є "щасливе сімейне життя". Цей факт можна, мабуть, пояснити тією обставиною, що більша частина наших студентів відчуває нестачу сімейного тепла (це приїжджі і багато місцевих, які знаходяться під опікою родичів у зв’язку з тим, що батьки на заробітках). А наявність друзів (до речі, найбільш доступна цінність) не може повною мірою компенсувати дефіцит родини. Дуже влучно про цю проблему сказав наш волинський поет Анатолій Махонюк:

Тому й дано дитині дві руки,
Аби однією триматись за батька, Іншою - за матір.
Чому ж стільки безруких дітей?!

До того ж студенти "не задоволені" своїм матеріальним становищем та існуючими проблемами у сфері кохання (цінність значно переважає доступність). Невідповідність цінностей і їх доступності є чинником, що провокує внутрішню конфліктність особистості. Отже, необхідно на це звертати увагу всім тим, хто скеровує і забезпечує процес навчання та організацію дозвілля підростаючого покоління. Педагоги повинні сприяти сучасній молодій людині в набутті необхідних життєвих цінностей: уміти приймати рішення, застосовувати нові інформаційні технології, бути мобільним, адаптивним та здатним навчатися протягом життя.

Важливим є також визначення і порівняння пріоритету особистісних цінностей в групі. Здійснюється це за допомогою вправи "Цінності", під час якої учасники визначають для себе З головні цінності, а потім обмінюються з товаришами. Далі, в процесі обговорення, обмінюються відчуттями, які виникли під час виконання вправи. Головний висновок її в тому, що - в кожного з нас є своя особиста позиція, яка ґрунтується, на наших переконаннях і цінностях. Тільки переживши вагомість їх для кожного з нас, ми можемо дійсно робити власний вибір, приймати своє рішення.

Молодь і юнацтво піддається впливу таких негативних явищ, як наркоманія, алкоголізм, ризикуючи захворіти на ВІЛ/СНІД тощо. Тому невід’ємною складовою навчально-виховного процесу є просвітницька робота серед молоді – "Здорова та свідома нація через освіту". Її мета формувати у молодих людей навички здорового способу життя.

Заходи, що проводяться : семінари, тренінги, круглі столи, бесіди - призначені допомогти молодій людині зміцнити свій дух і спрямувати сили на благо собі. Створені клуби, секції, гуртки за інтересами мають на меті, використовуючи здоровий спосіб життя, відвернути молодь від вулиці, збалансувати розумовий та фізичний розвиток, допомогти розібратися у сенсі життя, досягти у спіху в будь - якій справі.

Молодь переймає цінності тих, з ким ближче спілкується: однолітків, батьків, педагогів. Велике значення у формуванні життєвих цінностей студентів, учнів відіграє авторитет наставника. Успіх у спільній діяльності буде досягнуто тоді, коли педагог і учень- союзники в педагогічному процесі, обидва зацікавлені в його успіхові, тобто у- розвитку особистості вихованця. В. О. Сухомлинський підкреслював: "Вихователь колективу є тією силою, завдяки якій ніколи не припиняється духовний, моральний, інтелектуальний, емоційний, естетичний розвиток колективу. Для того, щоб цей розвиток був реальністю, необхідне повсякденне доторкання педагога до розуму і серця вихованців, необхідно постійно відкривати перед ними все нові й нові сторони життя і духовного світу людини".

Таким чином, від особистості наставника і його багатства залежить моральне обличчя молодої людини. Тому мистецтво виховання полягає в тому, щоб кожний наставник став для вихованців світочем моральності, щоб людина, яку він виховує, олюднювала світ речей і через ставлення до речей вчилася правильно, по-людському ставитися до людей.

І пам’ятати, що найголовніша цінність - це життя. А життя - це можливість і виклик, обов’язок і багатство, надбання і таємниця, боротьба і все - таки удача. Життя - таке чудове, бо це наше життя.

3. Молодь на ринку освітніх послуг: життєві цінності і стратегії

Для того, щоб зрозуміти яке ж місце молодь займає на ринку освітніх послуг вченими використовуються методи аналізу документів, анкетування, формалізованого інтерв'ю та експертного опитування. Тематична палітра при дослідженнях включає цілий ряд аспектів: змістовні і структурні зміни ринку освіти, «вертикалізація» вузів, вторинна зайнятість суб'єктів освіти, «канали» і «фільтри» проходження на ринку освітніх послуг, фактори впливу на мотивацію споживачів, система цінностей і життєві стратегії молоді та інше.

При вивченні ринку освітніх послуг предметною областю були також тенденції номенклатури (нові спеціальності) та форм (платні освітні послуги, друга вища освіта) освіти. Щодо споживачів вибірка будувалася на двох професійно-вікових групах молоді: тих, хто стоїть перед життєвим вибором після закінчення середньої школи і тих, хто перебуває в ситуації вибору після отримання професійної освіти. Метою подібних досліджень є визначення стану, тенденцій і новацій у поведінці споживачів на ринку освіти в контексті специфіки життєвого простору молоді. Основне проблемне  посилання, яке визначає предметність - невизначеність відповідності освітньої системи та освітньої політики позиціонуванню освіти в життєвому просторі молоді. При вираженому користуванні платними освітніми послугами до кінця не ясно, чи є освітній ажіотаж конструктом системи або деякої «внутрішньої», об'єктивною потребою суб'єктів навчання. Тому важливо з'ясовувати, яке місце займає освіта у життєвих стратегіях і життєвих планах молодих людей. Інтенція на отримання освіти дуже висока: найближчій і обов'язковим завданням його називають 93% городян і 76% сільської молоді. Високий і відсоток користуються платними освітніми послугами - 60% і 40% відповідно. Крім того, проблематизм ситуації посилюється сформованими стереотипами відносно глибоко вкоріненого прагматизму молоді, небажання щось робити для суспільства, з одного боку, і фрустрації соціальної апатичності - з іншого. Молоді люди в цих виставах у кращому разі орієнтуються на заробляння легких грошей, ігноруючи при цьому цінності сім'ї, державні  інтереси, майбутнє країни і своїх дітей.

Такі статистичні показують досить цікаву картину щодо цінностей, самооцінки, досягнутих інтенцій і комунікативного середовища. Загальна характеристика - досить високий ступінь соціального оптимізму, причому в рівній мірі для молоді міста і села. Тобто, всупереч буденним і журналістським штампів молодь відчуває себе досить впевнено, високо оцінюючи власні стартові позиції, можливості і перспективи. Навіть там, де у відповідях вчуваються невизначеність, тривожність і нервозність, останні пов'язані, швидше, з наявністю конкурентного фону, лише підсилює активність. Тобто, високий ступінь тривожності і низька самооцінка є не гальмуючими, а навпаки, стимулюючими факторами, що вказують на високу ступінь досягнень і відповідальності за власну долю. Тобто, молодь готова рухатися, конкурувати, вибудовувати кар'єру. Дослідження виявили цілком «дорослий» характер цінностей, відсутність суто молодіжної ідентичності (як, наприклад, у пенсіонерів або лікарів). У їх самопозиціонування також немає місця вікової «розслабленості», орієнтації на гедонізм, дозвілля, розваги; молодь не позиціонує себе як особливу соціальну групу, за їх відповідями стоять самостійність,відповідальність, рішучість і передчуття соціального реваншу.

 Молодь цілком дотримується традиційних, універсальних соціальних цінностей і досить патріотична: більшість не хочуть виїжджати з країни (ситуація подвійна, хоча і з деякою перевагою на бік патріотизму як на ціннісному рівні, так і в контексті готівкових цілей), вони хочуть конкурувати і рухатися, працювати і заробляти. Дані досліджень дозволяють відзначити виражену інтенцію на підтримку родинних і сімейних зв'язків, вони також хочуть створювати сім'ю і виховувати дітей. Орієнтація на «мале» комунікативне коло: батьків, друзів, знайомих, «коханої людини» обернено пропорційна інтенції на романтичніцінності: служіння суспільству, «людям», соціальну значимість професії. Молодь тотально індиферентна до громадської та політичної сфер. Тобто, виявилося бажання молодих людей розраховувати тільки на себе і підтримку близьких на тлі недовіри або байдужості до зовнішнього оточення в особі офіційних структур, суспільства в цілому.

Середньострокові цілі (стратегії) молоді, як і життєві плани, суто реалістичні і інтровертивності, тобто особистісно і біографічно пофарбовані, стосуються тільки себе і, в крайньому випадку, найближчого оточення. Високий рівень освіти батьків визначає підвищене бажання і дітей отримати хорошу освіту; діти батьків з більш високим рівнем освіти виявляють більш активну життєву позицію.

Щодо специфіки життєвих стратегій, згідно з результатами досліджень, можна зробити висновок про руйнування традиційної часової перспективи в біографічному плануванні молоді. А саме: на найближчому горизонті (3-5 років) їх життєвих планів немає конкретної професії та місця роботи, а є приваблива статусна позиція: добра освіта, хороше місце і хороша зарплата взагалі. Іншими словами, планунуються не конкретна професія, місце роботи або зарплата; планується якийсь адаптивний ресурс. Навіть споживчі плани молоді не включають витрат на дачі, подорожі тощо, і на найближчий час представлені не «цілями - цілями», а «цілями - засобами» (крім власного житла): комп'ютер і автомобіль як умови й джерела адаптації. Тому молодь використовує не лінійні (всі зусилля в одну точку), а «віяльні» освітні стратегії, прагнучи використовувати максимальну кількість варіантів у різних областях, «нахапати» суб'єктивно значимий потенціал. Так можна зробити висновок, що освіта для молодих людей є превентивною адаптаційною поведінкою без чіткого уявлення про конкретну мету її отримання. 

 Глава 2. Освіта та зайнятість молоді: протиріччя взаємодії        

Проблема взаємодії освіти та зайнятості молоді може бути представлена ​​у двох основних питаннях: по-перше, на що молодь може претендувати на ринку праці, отримавши, чи не отримавши бажане - освіту, і, по-друге, на що молоде покоління орієнтоване у сфері освіти і, як наслідок, у сфері зайнятості.

В Україні  йде процес старіння населення.  Поки рівень зайнятості утримується за рахунок працюючого старшого покоління. Але вже в найближчі десятиліття молодь не зможе на необхідному рівні заповнити трудовий потенціал держави, як в кількісному, так і в якісному вираженні. У сучасному українському суспільстві існує ряд протиріч, що визначають саме таку перспективу розвитку.

Соціальні інтереси випускників шкіл пов'язані з їхнім майбутнім, планами на  життя і, перш за все зі сферою освіти та зайнятості. Справедливо у них викликає занепокоєння зростаюча конкуренція в системі вищої школи. Розповсюджується ця тривога і на можливість отримати роботу в країні, наприклад, склалася ситуація, коли кожен третій безробітний - це молода людина у віці до 29 років. В останні роки в службу зайнятості звернулися 3,5 тис. випускників різних навчальних закладів. Особливі труднощі при пошуку роботи за фахом відчували випускники середніх медичних та педагогічних навчальних закладів, випускники вузів за спеціальностями економічного і юридичного профілю. Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах з досить високим рівнем молодіжного безробіття, трудова зайнятість входить у сферу соціальних інтересів молоді все раніше. Це відбувається на несприятливому соціально-психологічному фоні. Плани на освіту у молоді формуються під впливом страху перед майбутнім, а не під впливом мрій, бажання проявити себе у сфері праці.

Рівень накопиченого освітнього потенціалу українського  суспільства вище, ніж здатність молоді його відтворювати.Останні сто років Україна  демонструвала стійку тенденцію, при якій кожне наступне покоління ставало більш освіченим, в порівнянні з попереднім. Природно, з розвитком науки, техніки, технології навчання, зберігання та передачі інформації освітній потенціал суспільства зростає. 

Нарощування освітнього потенціалу України в цілому продовжується за рахунок перенавчання та підвищення кваліфікації старших поколінь, економічно самостійного населення, у той час як молодь явно відстає в цьому процесі, як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин: через матеріальну неспроможність для продовження освіти і небажання це робити. Це відноситься не до всієї соціально-демографічної групи молоді, проте вищевказана тенденція проявляється досить суттєво.

Орієнтація системи освіти на розширення платних послуг розвивається швидше зростання платоспроможності молоді та їх батьків. За даними досліджень, лише 9,3% молоді може сплатити свою освіту, перш за все за рахунок батьківського бюджету, кожному другому платна освіта не доступна зовсім.

           Наявність індивідуальних здібностей особистості і бажання молодої людини їх виявити поки будуть залишатися в тіні матеріальних можливостей його сім'ї.

Кваліфікація молоді не збігається з вимогами виробництва. Система освіти відтворює саму себе. Йде підготовка кадрів заради підготовки. Як показують результати досліджень, в даний час лише 50% випускників усіх ланок професійної школи знаходять роботу за своїм фахом, а інші виявляються на вільному ринку праці.

Причини такої ситуації криються не тільки в об'єктивних обставин, таких, як: зниження рівня виробництва, зростання рівня безробіття, низький рівень доходів населення регіону. Найважливішою причиною невідповідності отриманої освіти та місця роботи є характер ціннісних орієнтацій і життєвих планів самої молоді.

Освіта є галуззю, де практично немає безробіття, а рівень доходів, хоча і невисокий, але стабільний, і тим не менш, молоді фахівці слабо орієнтовані на цю сферу зайнятості. Причому було виявлено, що професійна орієнтація випускників педагогічного вузу слабшає у міру підвищення ними кваліфікації: від випускників до магістрів. Така ситуація пов'язана, з одного боку, із зростанням рівня домагань отримати більш якісну освіту, а з іншого - з відсутністю чіткої орієнтації випускників, де і в якій саме посаді вони можуть бути затребувані після закінчення вузу.  Сфера професійної освіти давно не отримує чіткого соціального замовлення на підготовку фахівців, механізм соціального і економічного контролю за їх розподілом у сфері праці зруйнований.

Молодь орієнтована на ринок, але його ємність не безмежна. У свідомості молодого покоління зростає розуміння цього протиріччя.

Розуміння необхідності такої корекції демонструють, зокрема, студенти вузів. Молодь розуміє, що включення в ринок вимагає корекції не тільки своєї професійної кар'єри, але і стратегії всіх сфер життєвого самовизначення.

Аналіз розглянутих протиріч призводить до розуміння одного з парадоксів соціального розвитку суспільства. Соціальний ресурс молоді зменшується, а її вплив на сфери освіти, зайнятості і все суспільство зростає. В умовах ринкових відносин молодь раніше включається в трудову діяльність, реально впливаючи на зміст праці і на відношення до нього. За допомогою молоді відбувається зміна стереотипів соціальної поведінки: від «жити, щоб працювати» до «вчитися і працювати, щоб жити». Йде процес злиття прагматичних і ціннісних цілей праці, змикання освітньої та трудової діяльності молоді. Але при цьому соціально-економічна і духовно-моральна «всеїдність» молоді, акцент на індивідуалізацію життя не дозволяють їй у результаті ні реалізувати свої плани, ні позитивно впливати на сталий розвиток регіонів, всього російського суспільства. Незважаючи на деяку категоричність суджень при розгляді суперечностей, виявлені тенденції вже неможливо не враховувати у процесі формування молодіжної соціальної політики як держави в цілому, так і окремих регіонів.

7.     Формування гуманістичних цінностей як результат взаємодії педагога та учня

Незважаючи на численні дослідження в галузі виховання, проблема формування гуманістичних цінностей у сучасної молоді залишається невирішеною. Світова криза та стагнація вітчизняної економіки дозволяють побачити недоліки сучасного суспільства, зокрема відчути дефіцит гуманізму. Безсумнівним є той факт, що людство досягло значних успіхів у багатьох сферах суспільного життя, окрім розвитку власної душі. Сучасна вища освіта може похвалитися скоріше науковими досягненнями майбутніх спеціалістів, ніж досягненнями у сфері виховання молодого покоління. Однією з причин такого стану справ дослідники називають ігнорування проблеми виховання у вищих школах, необізнаність самих викладачів вищої школи з самими гуманістичними цінностями як з предметом.

     Саме від високої професійності педагогічних кадрів, їх уміння плідно працювати в нових умовах у значній мірі залежить інтелектуальний і моральний потенціал суспільства, підвищення творчого потенціалу соціуму, зменшення в ньому жорстокості та соціального насилля. Ефективність педагогічної діяльності значною мірою визначається сформованістю гуманістичних цінностей педагога. Враховуючи важливість проблеми формування гуманістичних цінностей, необхідно вказати на складність процесу становлення особистості майбутнього педагога в умовах сьогодення.

Соціальна значущість цієї проблеми, її різноаспектність, зростання інтересу до аксіологічного аспекту суспільного розвитку вимагає системного аналізу ціннісних орієнтацій майбутніх вчителів, їхньої сутності, природи, а також взаємозв'язків системи цінностей і тих соціокультурних трансформаційних процесів, що відбуваються в нашому суспільстві.

 У наш час суспільству потрібен, насамперед, професіонал, спроможний самовдосконаллюватися, орієнтований на творчість. Це має бути особистість, якій притаманні нове мислення, демократичний стиль діяльності, високий рівень самосвідомості та культури. Така особистість повинна розуміти не тільки перспективність і корисність своєї діяльності, але й прогнозувати кінцевий результат виконання своїх функціональних обов’язків .

На основі праць та досліджень С. В. Анісімова, Л. П. Буєвої, І. А. Зязюна, М. С. Кагана визначився категоріальний апарат теорії цінностей, який включає поняття “цінність”, “ціннісне”, “ціннісне ставлення”, “ціннісна орієнтація”. Дослідження Г. О. Балла, І. Д. Беха, В. С. Білоусової, М. І. Боришевського, С. У. Гончаренка, І. А. Зязюна, В. Г. Кременя, К. М. Кукушкіна, Ю. І. Мальованого,А. В. Сущенка, Л. Л. Товажнянського, О. С. Яремчика присвячені пошуку нових засобів і методів підвищення ефективності виховання гуманності та творчої особистості, в умовах сучасного суспільного розвитку. Вони пов’язують подальший розвиток людства та побудову гармонічної цивілізації саме з духовною сферою.

Розвиток духовних якостей особистості здійснюється в навчально-виховному процесі. Завдання вищої освіти полягає у формуванні особистості гуманістичного типу, справжнього інтелігента, здатного не тільки професійно, а також творчо і цілісно підходити до вирішення завдань соціального і фахового змісту. Пріоритетним завданням інноваційного навчання, що оновлює особистість та сприяє її розвитку, може стати формування гуманістичних цінностей - основи цільової спрямованості в педагогічній діяльності.

Гуманістичні цінності розуміють як позитивне діяльно-активне ставлення до людини, яке засноване на визнанні людського життя, усвідомленні його недоторканості, визнанні життя головною цінністю. Воно виявляється в постійному дотриманні гуманістичних принципів, цінностей, а також альтруїстичному характері почуттів та переживань. Таке ставлення знаходить своє вираження у визнанні інтересів та потреб іншої людини, орієнтації на позитивне в людях; терпимість до поглядів, вірувань, національних традицій інших; великодушності. Позитивне діяльно-аквтине ставлення закріплюється у відповідних вчинках, діях, поведінці людей, у протидії жорстокості, злу, несправедливості, критичному ставленні до своїх чеснот, що сприяє самовдосконаленню.

Процес формування гуманістичних цінностей забезпечується суб’єкт-суб’єктною взаємодією педагога з учнями в навчально-виховній діяльності. Головний механізм такої взаємодії полягає в потребі спілкування, в емоційному контакті, повазі людської гідності, турботі про людей, ціннісному ставленні до них; включенні учнів у гуманістично спрямовану діяльність і взаємини з оточуючими. Гуманні взаємини є мірою і вищим рівнем гуманістичних цінностей .

 Гуманістична ціннісна орієнтація особистості є трансформацією засад гуманізму як цінності, що передбачає визнання значущості людини як особистості, її право на щастя та волю, розвиток і вияв своїх здібностей Гуманістичними орієнтаціями можна назвати такі, що позбавлені прагматизму та улітарної зацікавленості .

 Основні особистісні характеристики майбутніх вчителів мають відрізнятися високим рівнем моральних цінностей, що визначає їхню гуманістичну спрямованість. Це, у свою чергу, може бути важливою передумовою подальшого процесу формування гуманістичних цінностей, який зумовлює реалізацію певних педагогічних проблем.

Експериментальна програма передбачала оцінювання сформованості основних життєвих цінностей у студентів педагогічних вузів. Під терміном «цінність» розумілося  ставлення суб’єкта до явищ, життєвих фактів, до об’єктів і суб’єктів та визнання їх як таких, що мають життєве значення.

До переліку життєвих цінностей входили:                                                                  

1. Особистий розвиток, тобто пізнання своїх індивідуальних особливостей, постійний розвиток своїх здібностей та інших особистісних характеристик.

2. Духовне задоволення, тобто керування моральними принципами, перевага духовних потреб над матеріальними.

3. Креативність, тобто реалізація своїх творчих можливостей, прагнення змінити навколишню дійсність.

4. Активні соціальні контакти, тобто встановлення сприятливих відносин у різних сферах соціальної взаємодії, розширення своїх міжособистісних зв’язків, реалізація своєї соціальної ролі.

5. Власний престиж, тобто завоювання визнання себе в суспільстві шляхом дотримання певних соціальних вимог.

6. Високий матеріальний рівень, тобто звернення до чинників матеріального добробуту як головного сенсу існування.

7. Досягнення, тобто формулювання і розв’язання певних життєвих завдань як головних життєвих чинників.

8. Збереження власної індивідуальності, тобто перевага власних думок, поглядів, переконань над загальноприйнятими, захист своєї неповторності та незалежності.

Термінальні цінності реалізуються по-різному в різних життєвих сферах. Під життєвою сферою розуміється соціальна сфера, де здійснюється діяльність людини. Значимість тієї чи іншої життєвої сфери для різних людей неоднакова.

 Студенти переконані в тому, що людина має контролювати своє життя, вільно приймати рішення та втілювати їх у життя.

Однак у студентів всіх факультетів критичними є показники за шкалами «Результативність життя або задоволеність самореалізацією» та «Локус контролю - Я (Я - хазяїн життя)», що може свідчити про незадоволеність своїм життям у сьогоденні та невпевненість у можливості контролювати події свого життя власними силами, а також про наявність сподівань на створення державою сприятливих умов

  

6.Висновки

 Життєві ціннісні орієнтації проявляються і розкриваються через оцінювання себе, інших, життєвих обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних. Вони визначають загальну лінію поведінки в умовах екзистенційного та морального вибору через уміння задавати і змінювати домінанти власної життєдіяльності.

Ціннісні орієнтації особистості виконують ряд важливих функцій:
   - гармонізують і інтегрують духовний світ індивіда;
    - визначають цілісність, унікальність і неповторність особистості;
         - регулюють поведінку і діяльність людини в суспільстві, визначаючи її дії і вчинки.

Розвинені життєві  цінності  - ознака зрілості особистості, показник міри її соціалізації. Однією з найважливіших життєвих цінностей людини є навчання , здобуття професії. Стійкість і несуперечлива сукупність ціннісних орієнтації забезпечує такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам й ідеалам, здатність до вольових зусиль в ім'я цих ідеалів і цінностей, активність життєвої позиції. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій -ознака інфантилізму, панування зовнішніх стимул-реакцій у внутрішній структурі особистості, ознака безпосередності дії об'єкту прагнення на потребу.

Таким чином, життєві цінності -  це ті стани, явища і процеси в довколишньому житті, які стають орієнтирами для людини, спрямовують формування її цілей, а також способи їх досягнення. Представленість життєвих цінностей у свідомості особистості залежить від вікових особливостей, психологічних новоутворень, загального розвитку людини.

Отже, особливо значущим регулятором життєдіяльності й поведінки людини є цінності та ціннісні орієнтації. Вони виконують подвійну функцію: з одного боку, вони є елементами когнітивної структури особистості, з іншого боку - елементами її мотиваційно-потребової сфери, що спричинено двоїстим характером системи цінностей, які зумовлюються одночасно індивідуальним і соціальним досвідом.

 
Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2-х кн.: Навч.-метод. видання / Бех І.Д. - K.: Либідь, 2003,- Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико- технологічні засади. - 2003. - 280 с.

2. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка / Божович Л.И. // Изучение мотивации детей и подростков. - М., 1972. - 352 с.

3. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Райгородский Д. Я. - Самара: Издательский дом «БАХРАХ - М», 1998.-672 с.

4. Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні / Сухомлинська О.В. // Шлях освіти.- 1996.-№1,-С. 17-28.

5. Александрова О. Ф., аспірант/

Життєві цінності особистості як передумова формування гуманістичних цінностей майбутніх вчителів.: Вісник Запоріжського національного університету

6. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. - 2002. - №33.

7. Хаирова С. И та. Этнокультурные особенности формирования адаптивного поведения детей / С. И. Хирова // Практична психологія соціальна робота. – 2004. – №6. – С. 26-29

8. Макарова Л.І., Й.М.Гах. Основи психології і педагогіки. – К., 2005.–111с.

9.Вікіпедія